Зона практичного життя в Монтессорі-класі

Свою педагогічну систему Марія Монтессорі називала системою саморозвитку дитини в дидактично підготовленому середовищі. Як же має бути обладнане таке середовище?

На основі багаторічних спостережень М. Монтессорі робить висновок, що існує визначена кількість матеріалів, достатніх для культурного розвитку дітей. Основною є лише вимога мати в класі тільки один зразок даного типу. В підготовлене середовище входять матеріали, що допомагають розвитку дитини в різних напрямках культури. Це матеріали для оволодіння навичками практичного життя, сенсомоторики, мовлення, письма і читання, математичних здібностей.

Тут ми детальніше розглянемо лише один розділ Монтессорі-педагогіки — «Навички практичного життя».

Як обладнаний куток для вправ практичного життя

Такий куток (іноді це спеціальна кімната, іноді це може бути шафка, стелаж із відкритими поличками) можна умовно поділити на декілька зон: вправи з водою; вправи на пересипання, переливання, класифікацію і сортування; вправи на приготування їжі; вправи по догляду за тваринами; майстерня ручної праці. Для вправ використовуються не іграшкові предмети, а справжні, які використовують дорослі по господарству кожного дня. Це можуть бути, наприклад: справжні скляні глечики, замки і ключі, різноманітні застібки, щітки. В повсякденному житті дитина постійно спостерігає за тим, як цими предметами користуються її батьки, але далеко не завжди дитині дозволяють торкатись їх і тим більше щось виконувати.

Слід зауважити, що перші роки життя дитини є сенситивним періодом розвитку чіткості рухів. В цей час дитина засвоює форми діяльності, які пов’язані з оволодінням і вдосконаленням різноманітних рухів. Спочатку рухи дитини будуть незграбними та хаотичними, проте для дитини процес важливіший за результат. Діти особливо люблять вправи, що зустрічаються в їхньому житті вдома. Наприклад, миття рук, плетення косички, підмітання, витирання столу, застібання ґудзиків або зав’язування шнурівок. Спочатку за діяльністю дитини спостерігають дорослі, і, якщо вона просить про допомогу, демонструють способи роботи з предметом. Тому презентацію виконання вправи проводять повільно, акцентуючи увагу дитини на кожному етапі роботи. Справа в тому, що дворічна дитина не може тривалий час уважно слухати пояснення дорослих, але здатна довго заворожено спостерігати за їх діями. Через виявлення деталей цих дій діти приходять до побудови особистих моделей поведінки з предметами культури. Ось чому точність рухів дорослого така важлива при демонстрації матеріалу. Варто зазначити, що у вільній роботі діти досягають більш високого рівня самоконтролю і сконцентрованості, аніж дорослі. Проте, на відміну від дорослих, їм важливий насамперед процес роботи, а не її результат.

Вправи «Практичного життя» діляться на дві групи:

• підготовка до вправи;
• саме виконання.

Кожна вправа має пряму і непряму ціль.

Пряма ціль — навчити дитину виконувати певну дію.

Непряма ціль — підготовка до виконання наступної вправи, розвиток концентрації. Наприклад, вправа на пересипання зерна з однієї ємкості в іншу. Пряма ціль — навчити пересипати зерно з однієї ємкості в іншу, непряма — концентрація уваги, координація рухів, розвиток дрібної моторики, підготовка до письма.

На вправах практичного життя все виконується зліва направо і згори вниз. Ці дії безпосередньо готують руку дитини до звичних рухів при письмі, адже ми пишемо зліва направо і згори вниз.