Монтессорі-вчитель і його поведінка під час концентрації дитини над роботою

Вчитель Монтессорі інший, ніж звичайний вчитель. Вчитель класичної школи починає навчання з того, що дитина не знає, а Монтессорі-вчитель, навпаки, відштовхується від тих знань і можливостей, які вже має дитина. На перший погляд Монтессорі-вчитель поводиться пасивно, але свого часу сама М. Монтессорі зауважила, що повна зовнішня пасивність вчителя репрезентує успішно виконане завдання (наступна зовнішня пасивність є знаком успіху). Тому що коли діти досягають певного рівня концентрації, вони не потребують втручань дорослого.

Першим кроком для Монтессорі-вчителя є особистісна підготовка. Вчитель повинен мати певний вид віри в дитину, яка відкриє себе через роботу. Також вчитель не повинен формувати категоричного уявлення про дитину, через те, що дитина вчора не змогла чогось зробити. Важливо не перебувати в руслі наперед заданих уявлень про дитину, наперед «знаючи» її можливості і обмеження. Тоді з’явиться шанс помітити ті маленькі спроби, в яких дитина росте і змінюється.

В одній зі своїх праць М. Монтессорі виділяла три стадії вчительської духовної еволюції:

I стадія: вчитель — хранитель оточення

• Вчитель повинен концентруватися на оточенні, тому що саме звідти приходить лікувальний ефект. Оточення повинно бути привабливим, для того, аби поляризувати увагу дітей. Тобто кожна дитина в оточенні повинна знайти щось цікаве для себе;
• Важливими є чистота приміщення та впорядкованість матеріалів;
• Якщо вчитель є частиною середовища, то він також повинен слідкувати за своїми рухами, робити їх лагідними та граційними.

II стадія: поведінка вчителя до періоду концентрації

Відповідно підготувавши середовище, запрошуємо туди дітей. На цій стадії Монтессорі-вчитель, за словами засновниці методу, повинен бути спокусником. Він приваблює дітей і зачаровує голосом, поставою, рухами. Вчитель має бути активним, щоби привабити дітей до роботи в середовищі, але лише до періоду концентрації. Він має бути «подібним до тієї іскорки, яка зігріває всіх своїм теплом, оживляє та запрошує. Немає причини боятися, що вона буде перешкоджати деяким фізичним процесам, тоді як вони ще не розпочалися. Перед початком концентрації учитель може зробити щось, більше чи менше, на власний розсуд; він може втручатися у діяльність дитини тією мірою, якою вважає це за необхідне». Порада учителям — розпочинати з ігор, віршів, співу та діяльності, яка буде організовувати фізичні рухи дітей.

III стадія: безпосередня концентрація дитини, як повинен себе поводити вчитель

Коли дитина починає цікавитися об’єктом, вчитель не повинен її переривати, тому що ця активність керується природними законами і циклами. Якщо ми в той момент торкнемося дитини, то цікавість може зникнути.

• Як тільки з’являється концентрація, вчитель повинен поводитися так, ніби дитини не існує. Це є добрий час для спостереження за нею.
• За спостереженнями Марії Монтессорі здатність утримуватися від переривання дитини приходить із досвідом;

Духовний аспект: вчитель повинен бути слугою духу дитини. Марія Монтессорі у своїй праці «Поглинаючий розум» порівнювала дитину з володарем, а вчителя зі слугою: «коли господар чогось хоче — слуга задовольняє це, слуга не вдирається до господаря, коли той є сам, але, коли господар кличе — слуга негайно приходить». Тут можна провести чіткі паралелі між дитиною, яка сконцентровано працює та вчителем, який не повинен переривати дитину, але приходити на допомогу тоді, коли дитина просить.

Монтессорі-вчитель повинен мати глибоку любов та повагу до дитини. Марія Монтессорі: «Діти можуть вирішувати проблеми в мирі. Вони показують нам, що свобода і дисципліна є двома сторонами однієї монети, бо дослідницька свобода веде до дисципліни.»